Середньодобовий приріст живої маси індиків у разі інтенсивного вирощування досягає 90-140 г, вихід м'язової тканини — 60%, в тому числі грудних м'язів — до 30% від живої маси. Таким чином переробка однієї тонни тушок індиків дозволяє отримати біля 800 кг м'яса, в тому числі до 300 кг грудних м'язів.
Дедалі більше індиків
У світовому балансі м'яса спостерігається стійка тенденція збільшення виробництва та споживання м'яса індиків. За останні 30 років виробництво індичатини зросло з 1,5 до 5,5 млн тонн. Найбільшими виробниками м'яса індиків є Сполучені Штати Америки (55 % світового виробництва), Італія — 18 %, Франція — 15%, Англія — 7 %, Бразилія — 4 %.
Споживання індичого м'яса на душу населення в рік у США складає біля 8 кг, в Ізраїлі — 12 кг, у Європейському Союзі (в середньому) — 4 кг, в тому числі у Польщі — 4,5 кг. У країнах Західної Європи, США, Канаді частка індичатини у загальному балансі пташиного м'яса становить 22-26%.
Черга України
Споживання м'яса індиків в Україні становить близько 1,5 % від споживання м'яса птиці, або близько 0,2 кг на людину. У той же час природні та кліматичні умови України, її добре розвинене зернове господарство повинно сприяти більш інтенсивному розведенню індиків.
У довоєнні та післявоєнні роки в Україні розводили місцеві популяції бронзових індиків, котрі були добре пристосовані до утримання з використанням пасовищ. Початок 60-х років пов'язаний із розвитком промислового індиківництва України, коли англійською фірмою “British Unated Turkeys” було завезено високопродуктивну білу широкогруду породу — з добре вираженими м'ясними ознаками, інтенсивним ростом, хорошою життєздатністю, білим оперенням.
Як розводили індиків
У 70 -80 — ті роки 20 століття в Україні було створено мережу племінних та промислових господарств з виробництва індичого м'яса. До цієї мережі входило: чотири птахофабрики з відгодівлі індичат на м'ясо; п'ять птахофабрик, які поряд з відгодівлею індичат на м'ясо, мали батьківські стада; стабільно працювали один племзавод та один племрепродуктор. Виробництво м'яса індиків в Україні становило 9,0-11,0 тис. тонн в рік.
Наприкінці 90-х років внаслідок складної економічної ситуації в країні, диспаритету цін, індиківництво стало збитковим і поступово занепало.
Майже з нуля
Для відродження індиківництва у 2001-2004 рр. було проведено атестацію птахогосподарств та присвоєно відповідні племінні статуси. Зараз в Україні зареєстровано та діють: племінний завод з розведення індиків — Державне підприємство "Дослідне господарство Борки" Інституту птахівництва УААН" Харківської області, три племінних птахорепродуктори І порядку ("Державне підприємство "Дослідне господарство Борки" інституту птахівництва УААН", приватна фірма "Агроімпекс" Харківської області, відкрите акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" агроцех №13 Донецької області), один племінний репродуктор ІІ порядку (відкрите акціонерне товариство "Новоазовська птахофабрика" Донецької області). Крім цих підприємств, низка господарств спеціалізується переважно на інкубації яєць та реалізації добових індичат. Серед них можна виділити таких: приватне підприємство "Gander" Київської області; відкрите акціонерне товариство "Кримське підприємство з племінної справи в тваринництві" Сімферопольського район; товариство з обмеженою відповідальністю "Селянський двір" м. Севастополь (АР Крим), тощо.
Прилив з-за кордону
В останні два роки простежується стійка тенденція збільшення товарного виробництва м'яса індиків. Це відбувається переважно за рахунок імпорту птиці зарубіжної селекції, яку у вигляді фінального гібриду завозять для відгодівлі на м'ясо, без можливості її подальшого розмноження.
До числа таких підприємств відносяться — товариство з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча група" (м. Чернівці); спільне українсько-французьке підприємство "Грельер-Брошукова" (Рівенська область); товариство з обмеженою відповідальністю "Племптахосовхоз "Броварський" Київської області; Агрофірма "Шахтар" Донецької області та інші.
Так, за результатами 2005 року найбільший відсоток поголів'я дорослих індиків відмічено в Харківській (31%), Київській (22%) і Донецькій (15%) областях. А найбільша кількість молодняку (при вирощуванні на м'ясо) на кінець 2005 року була зосереджена в Чернівецькій області (46%,) завдяки введенню в експлуатацію товариства з обмеженою відповідальністю "Українська продовольча група", в Рівенській (19%), за рахунок функціонування спільного українсько-французького підприємства "Грель-Брошукова", Київській (14%) областях — в результаті розширення потужностей на товариство з обмеженою відповідальністю "Племптахосовхоз "Броварський", а також на Івано-Франківщина — 13%.
Улюблений крос
У більшості племінних господарств України розводять індиків вітчизняної селекції — крос середнього типу "Харківський-56". Птиця даного кросу добре адаптована до умов утримання та вирощування, в порівнянні з імпортною краще пристосована до годівлі кормами місцевого виробництва, стресостійка. Збереженість птиці до 20-тижневого віку складає 96,4 %. Жива маса гібридів становить у 12 тижнів — 4,4 кг, у 17 тижнів — 6,7 кг при затратах корму, відповідно, 2,6 і 3,4 кг на 1 кг приросту живої маси. Птиця вітчизняного походження має високі відтворні якості: кількість добових індичат від самки материнської лінії 6 складає 63,2-72,6 голів.
У птахорепродукторі ІІ порядку приватній фірмі "Агроімпекс" Харківської області на протязі останніх п'яти років розводять індиків кросу "БЮТ-8".
Міністерська програма
Згідно розробленої сумісно з Міністерством аграрної політики "Програмою розвитку індиківництва в Україні на період до 2015 року" передбачається збільшення виробництво м'яса індиків в Україні у 2015 році до 200 тис. тонн в живій масі, що буде становити 15-20% потенційного ринку споживання пташиного м'яса, або збільшиться в 40 разів порівняно з 2005 роком.
Нині в Україні значна кількість підприємств, які займаються промисловим виробництвом м'яса індиків використовують імпортований гібридний молодняк. Наявні племінні господарства з розведення індиків забезпечують інкубаційними яйцями і молодняком в основному особисті селянські та приватні фермерські господарства.
Для розширеного і більш рентабельного ведення індиківництва в Україні та зменшення ризику залежності галузі від імпортних постачальників племінної продукції існує нагальна необхідність збільшення кількості й розширення в регіональному масштабі мережі племінних і товарних підприємств з вирощування індиків для збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції.
Для розвитку індиківництва існують сприятливі умови, оскільки в регіонах є велика кількість тваринницьких ферм, що не працюють, але які можна переобладнати під вирощування індиків з дотриманням всіх вимог сучасних технологій. Збільшення чисельності поголів'я індиків призведе до становлення комбікормової промисловості, що зумовить розвиток рослинництва та зменшить необхідність вивезення за межі країни зерна фуражної групи.
Тобто, виконання цієї Програми вирішує ряд соціально важливих питань, таких, як створення нових робочих місць, покращення матеріального становища сільського населення та розвитку інфраструктури сільської місцевості в цілому, звільнить Україну від залежності від імпорту м'яса відповідного асортименту, оскільки власне виробництво зможе повністю забезпечити внутрішнє споживання, а при подальшому зростанні стати статтею експорту.
Виконання програми також дозволить вирішити актуальну для нашої країни проблему з виробництва дієтичних видів м'яса індиків для забезпечення лікарень, шкіл та дитячих закладів, постачати дієтичні групи продуктів на підприємства медичного підпорядкування та реабілітаційні клініки.
Особливо це питання важливе у зонах зараження внаслідок Чорнобильської катастрофи та у екологічно забруднених регіонах сходу України.
Шляхи виконання програми
Для забезпечення передбаченої програмою мети необхідно створити: племінну базу — племінні заводи з утримання вихідних ліній, птахорепродуктори для утримання індиків прабатьківських та батьківських стад потужністю 261тис. самок. Дане поголів'я птиці забезпечить на 60 % запланований об'єм виробництва м'яса індиків у 2015 році (таблиця 2). Для виробництва м'яса індиків в повному обсязі передбачається придбання гібридного молодняку зарубіжної селекції у кількості 5880 тис. гол., які забезпечать отримання 40 % від загального об'єму виробництва м'яса;
- мережу інкубаторіїв із загальною виробничою потужністю на рівні 20 млн. шт. яєць в рік від птиці вітчизняної селекції;
- комплекси та ферми з вирощування індиків на м'ясо шляхом будівництва нових та реконструкції наявних потужностей;
- кормову базу — вирощування власних зернових фуражної групи в обсязі 350-400 тис. тонн у рік та мережу комбікормових заводів з виробничою потужністю 400 тис. тонн повно раціонних комбікормів у рік за рахунок будівництва нових та реконструкції наявних потужностей;
- спеціалізовані м'ясопереробні заводи за забійні цехи потужністю до 200 тис. тонн м'ясопродуктів у рік та можливістю глибокої переробки продукції.
Виконання програми буде проводитись за рахунок власних коштів підприємств, кредитування, коштів Державного та місцевих бюджетів відповідно до державних і регіональних програм фінансування підтримки розвитку аграрного сектору за сприяння центральних і місцевих органів влади.
Наукове забезпечення виконання програми здійснює Інститут птахівництва Української академії аграрних наук, а координацію та контроль виконання — Департамент ринків тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Міністерства агарної політики України за участю Міністерства аграрної політики Автономної республіки Крим, головних управлінь агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій та асоціація "Союз птахівників України".
Немає коментарів:
Дописати коментар